Як ми сприймаємо реальність…

Жан де Лабрюйєр сказав: «Не можна судити про людину з першого погляду Чесноти зазвичай оповиті покривом скромності, недоліки прикриті маскою лицемірства»

(французький письменник, мораліст, сатирик)

  Я думаю, що нікого не здивую сказавши, що сприйняття реальності може часто відрізнятися від самої реальності. Невміння розпізнавати людей – типова помилка. Нерідко наші знайомі з часом проявляють себе так, що нам здається, що перед нами зовсім не та людина, яка так нам сподобалася при нашій першій зустрічі. Чому так відбувається? Маючи певні знання в галузі психології, та ознайомившись з конкретною літературою, можна навчитися різних маніпуляцій, аби завоювати симпатію співрозмовника і з «нового знайомого» швидко «перетворитися» у «хорошого приятеля». Потрібно бути уважним та спостережливим: слідкувати за мімікою, жестами, манерою поведінки, тембром голосу співрозмовника; встановити візуальний контакт ще за три метри до зближення і зберігати його під час усієї розмови; злегка нахилятися до співрозмовника; назвати людину по імені(більшість людей дуже ображає, коли не пам’ятають як їх звати) бажано на початку розмови; кивати головою, погоджуватись, уточняти, задавати запитання, уміти вислухати: терпляче та з невимушеною цікавістю; робити вигляд, що розділяєте точку зору співрозмовника; сказати декілька компліментів на фоні антикомпліменту самому собі(на кшталт: «який ж ти молодець, а я так не вмію» і вважайте довіру та симпатію ви собі «завоювали».

А якщо ви бажаєте «глибше зануритися» в «науку зчитування співрозмовника» можна вивчити і такі моменти: коли ми візуалізуємо щось із нашого минулого досвіду, то, як правило, наші очі рухаються вгору і наліво; коли ми конструюємо картинки зі слів, очі підіймаються вгору і направо; очі рухаються по горизонталі вліво, коли ми згадуємо звуки; коли людина замислилась, «розмовляє сама зі собою», то її очі найчастіше рухаються вниз і наліво. (Взято з методик напрямку сучасної психології – НЛП, що базується на тому, що існує певний внутрішній зв’язок між рухами очей і репрезентативними системами).

Варто пам’ятати, що коли ми спілкуємося, то взаємодіємо з особистістю, а не зі стереотипом. Ми нерідко «вішаємо» на людей ярлики, приписуючи їм конкретні якості і риси. Наприклад, вантажників та сантехніків вважаємо алкоголіками, а юристів – хабарникам. І при цьому не задумуємось, що це лише стереотипи, накладені суспільством. Гарна постава сприймається оточуючими як прояв гідності, сили особистості і впевненості в собі, а сутулість, відповідно, – як прояв невпевненості. Людям властиво приписувати своєму візаві ті власні якості, мати які неприємно. Заздрісні бачать в інших прояви заздрості, дратівливі та агресивні люди часто приписують ці якості іншим і т.д. Давно відоме психологічне правило говорить: «що посиленно заперечуєш – тим неодмінно володієш сам».

Кожній людині варто оволодіти мистецтвом самопрезентації, самопозиціювання. Не так складно зуміти приховати свої недоліки, закцентувати співрозмовника на достоїнствах та перевагах. Головне робити це з хорошими намірами, щиро, маючи на меті знайти собі добрих знайомих та друзів, а не використовувати людей за допомогою маніпуляцій. Стався до інших так як хочеш, щоб ставилися до тебе – надзвичайно проста істина, але ж яка правдива.

Студія психологічної допомоги «АМ-ВЕРІТАС»

Cтатті психолога Ніронович Ірини друкуються в журналі “RIA Lviv”

Записатися на консультацію

 


×
Написати нам

 

Ваше ім'я, або псевдонім (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Номер телефону (обов'язково)

×
Написать нам
[contact-form-7 404 "Not Found"]
×