Рамки дозволеного субординація послідовність поведінки батьків

Дорослі Ангелочки

   Все, що ми вкладаємо в наших дітей зараз повертається нам у майбутньому.

З чого розпочинаються конфлікти між дітьми та батьками? Від слова «непорозуміння». Чому нерідко буває так, що між батьками та їхніми ж дітьми-підлітками з’являється прірва. Вони абсолютно не розуміють претензій один по відношенню до одного. Все починається від маленьку. І все починається від браку уваги. Ми, дорослі, щодня заклопотані сотнею різних важливих справ і, мабуть, кожен може згадати таку свою відповідь власній дитині: «зачекай, ти бачиш, що я занятий/а», «ти ж вже дорослий/а – бався сам/а» і т.д. А за якийсь період дитина вже не хоче розповідати Вам про свої переживання, бажання та потреби.

Мабуть, ми ж не дозволяємо собі сказати своїй подрузі чи колезі: «Закрий рот і сядь рівно» чи щось, на кшталт, цього. Тому що це буде виявом неповаги та, навіть, може розглядатись як хамство. Тому, чому ж ми дозволяємо так розмовляти з власними дітьми. А з часом дивуємось чому наші діти, які ще вчора були маленькими ангелочками, «хлопають» перед нами дверима та на запитання: «як справи» – «огризаються». Мабуть, для того аби діти поважали нас, батьків, – нам слід поважати їх, спілкуватися з ними «нарівні».

Якщо Ви не будете сварити своїх дітей в присутності інших людей – Ваші діти будуть знати, що Ви ніколи їх не принизите.

Дітки – наче наше дзеркало. Вони спостерігають за нами, дорослими, а потім віддзеркалюють нашу поведінку. Декілька прикладів: якщо ми в конфліктних ситуаціях дозволяємо собі підняти руку на власну дитину, вдарити, то в майбутньому ця дитина також у критичних ситуаціях буде застосовувати фізичну силу. Важко переконати дитину, що паління шкодить її здоров’ю, якщо вона знає, що батьки самі палять. Дуже швидко діти починають копіювати. Якщо ми, дорослі, не дотримуємо свого слова – діти це розуміють і аналогічно спілкуються з нами.

Ще з двох рочків дітки починають відстоювати власні потреби та бажання. І часто вдаються до істерик та тупотіння ніжками. Все це вони роблять аби «добитися» уваги батьків, яка так їм необхідна. І, розуміючи, що поганою поведінкою батьківську увагу отримати можна швидше – вони діють. Потрібно акцентувати на хороших вчинках дитини, хвалити, підкреслювати позитивну поведінку, багато спілкуватись.

Чому батьки у єврейських сім’ях постійно говорять своїм дітям: «Мойша – самый умный, самый хорошый»? Якщо людині постійно повторювати, що вона свиня – рано чи пізно вона захрюкає. Дітей потрібно хвалити, зароджувати у них бажання вчитися, розвиватися, переконувати, що вони виростуть успішними розумними людьми. І, на власному прикладі, показувати жагу до знань, до життя в цілому. Критикуючи і принижуючи можна «виростити» в себе вдома «невдаху-пофігіста».

Зв’язок втратити дуже легко. Все починається з того, що мама сміється у відповідь, коли її 11-ти річна донька розповідає, що однокласник, який сподобався, не звертає на неї увагу і каже дочці: «скільки в тебе ще їх буде». Не проявляючи раніше ніжності по відношенню до сина – не можливо, одного дня прочитати в журналі: «аби зберегти близькість з дитиною – потрібно сто разів вдень цілувати її та казати, що любиш» і почати цілувати свого 8-ми річного сина. Це, як мінімум, його злякає. Я сміюсь, звичайно. Але, на мою думку, послідовна поведінка батьків роками може зробити їх авторитетними в очах власних дітей.

Можна почати виховання своєї дитини з виховання себе. Субординація – це класно. Але її «перегиби» і призводять до прірви, про яку я писала на початку. Спілкування «нарівні» і повага до свого співрозмовника призведе до конструктивного діалогу. А діалог – до хороших відкритих дружніх стосунків. Стосунків, які нерідко є найболіснішими, проте – найціннішими.

Записатися на консультацію

 


×
Написати нам

 

Ваше ім'я, або псевдонім (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Номер телефону (обов'язково)

×
Написать нам
[contact-form-7 404 "Not Found"]
×